Напрямки
Незабутня Індонезія – квінтесенція екзотики: первозданна природа Балі і пляжі з чорним піском острова Суматра, палаци і батик Яви і дощові ліси Калімантана. Активний і пляжний відпочинок, серфінг і екскурсії – все про Індонезію.
Всім новоприбулим в Індонезію місцеві гіди в обов’язковому порядку викладають пафосну легенду: виявляється, спочатку острів Балі був обладнаний богами виключно «під себе» – і лише пізніше, розщедрившись, вирішили відкрити його для людей. Треба сказати, сьогоднішні спадкоємці деміургів давнини беруть з гостей острова цілком пристойну орендну плату: Індонезію ніяк не назвеш дешевим напрямком. Втім, ця країна пропонує дійсно якісний відпочинок, що виправдовує його вартість, і потік бажаючих відпочити «як боги» з кожним сезоном зростає.
Дві основні категорії туристів, яких приваблює Індонезія: «бувалі» забезпечені мандрівники в пошуках нових вражень і не менш забезпечені молодята, що насолоджуються весільною подорожжю. Якщо ціни не бентежать, єдиним «але» може виявитися лише тривалість перельоту.
В Індонезії дуже якісні і комфортабельні готелі, які повністю відповідають своїй офіційній «зірковості». Є готелі 3, 4, 5*, крім того, багато «п’ятірок» можна характеризувати як «де люкс». У готелях все дуже чисто і цивільно, воду з-під крана не п’ють – безкоштовно надається бутильована питна.
Електроживлення в великих містах і туристичних районах – 220 В, 50 Гц, в деяких віддалених регіонах може бути 110 В. В Джакарті є житло на будь-який гаманець: від недорогих міні-готелів і пансіонів до розкішних представництв міжнародних ланцюжків. На курортах популярні бунгало, котеджі і вілли (орендувати їх можна як повністю, так і частково), а також фешенебельні готелі з власними спа-центрами і гольф-клубами. Ліжко в столичному хостелі обійдеться від 90 000 IDR, номер на двох в 2* – від 155 000 IDR, в 5* – від 360 000 IDR, апартаменти – від 200 000 IDR на добу.
На Балі можна зупинитися в кемпінгу від 190 000 IDR за двомісний намет, хостелі від 30 000 IDR за ліжко в загальному номері, «трійці» від 150 000 IDR, «п’ятірці» від 555 000 IDRілі на віллі від 260 000 IDR в день.
За століття в Індонезії сформувалася цікава суміш з китайських, індійських і традиційних острівних кухонь. Основу місцевого раціону складає рис «насі», який варять в бульйоні або бананових листах, роблять з нього рисові чіпси, смажать з різними інгредієнтами або просто подають з овочами, рясно приправленими соусом. Свинину тут практично не їдять, зате інші види м’яса і морепродукти готують з великою винахідливістю.
Ще в Індонезії можна спробувати всіляку кулінарну екзотику: «ластівчине гніздо» в курячому бульйоні, суп з плавників акули, каракатиці з рисом і зеленню, жаб’ячі лапки в тісті і смажену сарану. Зрозуміло, є і більш звичні європейського шлунку страви: шашлик «сате», омлет з горіхами і зеленню «вабі», запечена в банановому листі риба або пюре тунця, копчена макрель, печені краби.
Гостру їжу прийнято запивати холодною водою і солодким чаєм з льодом. Також поширені свіжовичавлені соки (наприклад, «ес-джерук» з індонезійського мандарина), кокосове молоко і молоко з рисом і пальмовим цукром «баджітур», подрібнений лід з цукровим сиропом і бобами, імбирний чай. Алкоголь в країні практично не вживають, однак на північній Суматрі, в Сулавесі і на Балі, де іслам менше поширений, ніхто не закидає камінням нахабного туриста за келих вина або пляшку-другу пива. У країні виробляють хороші місцеві вина (рисове «брем»), пальмову горілку «арак» і пиво «туак» із соку пальмових квітів.
Найширший вибір закладів харчування чекає туристів в Джакарті: тут є і кафе з національним колоритом, і заклади з китайським, індійським, японським меню. В цілому ж кухня на Яві максимально пристосована до європейських смаків: екзотики мало, зате страв зі звичних овочів, бобових, курки і яловичини в самих різних поєднаннях – хоч відбавляй. На Суматрі більше традиційних кафе з цікавими інтер’єрами і частуваннями «з перчинкою». А на Балі – все і відразу: будь-який гастрономічний каприз за ваші гроші. Джимбаран, наприклад, славиться рибними ресторанами: на вході встановлені гігантські акваріуми з живою рибою, молюсками й ракоподібними, так що відвідувач може сам вибрати собі делікатес.
Матеріали з сайту: tonkosti.ru
На Балі, в Денпасар літають в основному регулярні рейси, чартери туди піднімають лише в високий сезон. Найекономніші і найзручніші варіанти перельоту з Одеси-рейси з пересадкою в Дубаї «Emirates» (близько 20 годин в повітрі) і «Turkish Airlines + Etihad Airways» з двома пересадками в Стамбулі і Абу-Дабі (загальний переліт займе близько 25 годин).
Також користуються попитом рейси «LOT + Qatar Airways» (Львів – Варшава – Хамад), «Lufthansa + Garuda Indonesia» (Львів – Мюнхен – Бангкок), і «Turkish Airlines + Emirates» (Львів – Стамбул – Дубай). Тривалість перельоту залежить від обраного рейсу – від 19 до 28 годин.
З Києва на Балі регулярними рейсами літають «Turkish Airlines», «Emirates».
Для того, щоб подолати великі відстані, в Індонезії найзручніше пересуватися на літаках. Найчастіше це єдиний вид транспорту – країна розтягнулася майже на 18 тис. островів. Найвідоміший внутрішній авіаперевізник – «Гаруда Індонезія»: переліт з Джакарти в Денпасар триває 3 години, на Батам летіти трохи менше 2 годин.
Залізничне сполучення розвинене тільки на острові Ява, два невеликих відрізка є і на Суматрі. Керуюча компанія – Kereta Api, поїзди бувають декількох типів: економ з жорсткими сидіннями і мінімумом зручностей, бізнес з комфортабельними вагонами без кондиціонерів і 1-й клас з розетками, розкладними сидіннями, кондиціонерами і навіть безкоштовною їжею. Подорожувати на поїзді досить комфортно, особливо при переїздах з Джакарти в Семаранг, Сурабаю або Джок’якарта.
Міжміські автобуси – це цілком сучасні машини і ходять за графіком в межах одного острова. Є кілька маршрутів, що включають поромну переправу на інші острови. Квитки можна придбати за день до поїздки на автостанціях або в офісах автобусних компаній, ціна залежить від перевізника, відстані і комфортабельності салону.
Розвинений в острівній Індонезії і водний транспорт: тут близько 300 пасажирських портів, які обслуговують понад 14 млн осіб на рік. Найбільшою мережею поромного сполучення володіє держкомпанія PELNI (оф. сайт на англ.), її основний конкурент – ASDP. Дістатися з Яви на Суматру можна за 2 години і 15 000 IDR, з порту Кетапанг на Балі – за півгодини і 7500 IDR.
Міські автобуси здебільшого старі та зношені. Гроші за проїзд потрібно передавати водієві або кондуктору. При цьому слід уважно стежити за тим, яку плату стягують з інших пасажирів: стандартна ціна поїздки на невелику відстань – 2000-5000 IDR, але недосвідчений іноземець ризикує заплатити більше.
Брати машину напрокат в Індонезії – не найбільш вдала ідея. Рух в країні лівосторонній, дороги в великих містах і швидкісні шосе досить гарні, але заміські і місцеві траси часто знаходяться не в кращому стані. Крім того, є багато доріг з одностороннім рухом в один період доби і двостороннім – в інший, причому дорожніх знаків або попереджувальних щитів на них зазвичай немає. Взагалі, дорожніх покажчиків в країні мало і вони часто суперечать один одному. Обмеження швидкості на більшості трас – 70 км/год.
Необхідні для оформлення оренди документи: водійське посвідчення міжнародного зразка, видане не менше року назад, вік від 21 року, а також оплачена обов’язкова страховка і грошова застава (або кредитна карта).
Оренда мінівена в міжнародній конторі обійдеться в 1 300 000 IDR, машини економ-класу у місцевого прокатника – від 200 000 IDR на добу, ціна бензину – 8 700 IDR за 1 л. Багато хто віддає перевагу компактному і маневреному двоколісному транспорту: мопеди і мотоцикли здають повсюдно за 35 000-50 000 IDR в день. Ось тільки пересуватися на них варто з граничною обережністю (особливо в сезон дощів) і обов’язково в шоломі: штраф за його відсутність – 250 000 IDR.
Таксі можна знайти на стоянці, зловити на вулиці, замовити по телефону або в готелі. Перед посадкою необхідно домовитися про ціну, розраховуватися краще в індонезійській валюті. Більшість таксистів приймають до оплати і долари (особливо в туристичних місцях на кшталт Балі), але курс буде вкрай невигідний. Легальні таксі обладнані лічильниками, потрібно лише переконатися, що водій не «забув» включити його перед поїздкою. Стандартний тариф у великих містах – 6500 IDR за перший км і по 3500 IDR за кожний наступний.
Bekasi (18.84km)
Depok (24.45km)
Tangerang (21.95km)
South Tangerang (17.15km)
Indonesian rupiah, Rp
TLS, MYS, PNG
27,560.55 Rp
25,000 Rp
+62
